Китай, Іран, Сирія, Бахрейн і В’єтнам – найнебезпечніші країни для інтернет-активістів. У цих державах кібердисидентам може загрожувати реальний тюремний термін за поширення в мережі непідцензурної інформації. Крім прямого переслідування активістів влада цих країн намагається створити свій власний, альтернативний інтернет, де шкідливої інформації не зможе з’явитися в принципі.
«Репортери без кордонів» опублікували доповідь про стан інтернету в світі і про спроби контролю держав за мережевим простором. Нове дослідження експертів міжнародної організації приурочено до Міжнародного дня боротьби з кіберцензурою, який відзначається 12 березня. На даний момент в ув’язненні знаходяться як мінімум 180 користувачів мережі, переслідування яких почалося саме через їх інтернет-активність.
Текст доповіді починається зі слів сирійського мережевого активіста, якого переслідує режим Башара Асада:
«Мій комп’ютер був заарештований до того, як був заарештований я сам».
Активіст Карім Таймур розповів агентству Bloomberg, що його вистежили саме кіберрозвідслужби. Під час допиту йому показали сотні сторінок роздруківок його розмов в Skype, а також численні файли, викачані з жорсткого диска його комп’ютера через віддалений доступ.
Сирія, в якій триває громадянська війна, стала однією з країн, названих у доповіді «ворогами інтернету». У тексті дослідження «Репортерів без кордонів» йдеться про держави, які використовують нові технології для стеження за онлайн-активністю громадян. Крім того, увагу експертів привернули країни, що перехоплюють сигнали електронного зв’язку перед тим, як заарештувати професійних і громадянських журналістів і дисидентів.
Систематичне стеження за громадянами, активними в інтернеті, у світі ведуть п’ять держав: Сирія, Китай, Іран, Бахрейн і В’єтнам, причому спостереження та збір інформації у випадку з цими країнами регулярно призводить до серйозних порушень прав людини, зазначають автори доповіді.
Права громадян Китаю в мережевому просторі обмежуються вже кілька років. Система, відома як «Великий китайський фаєрвол», що дозволяє фільтрувати закордонні інтернет-ресурси, існує з 2003 року. Проте становище китайських користувачів істотно погіршилося в останні місяці, після того як влада країни почала війну проти анонімайзерів (комп’ютерних програм або веб-сайтів, використовуваних для приховування інформації про комп’ютер або користувача) і фактично заборонила громадянам відвідувати сторінки анонімно, вважають експерти «Репортерів без кордонів». В країні вибудована багаторівнева система стеження за активністю громадян в інтернеті, тільки на федеральному рівні повноваженнями щодо контролю за мережею володіють шість різних відомств.
Китай переслідує користувачів інтернету більше, ніж будь-яка інша країна.
На сьогоднішній день в китайських в’язницях перебувають 30 журналістів і 69 громадянських активістів.
Кібердисидент Ху Цзя отримав три з половиною роки в’язниці за «підбурювання до підривної діяльності». Він вийшов на свободу в червні 2011 року, але, як і раніше, позбавлений своїх громадянських прав і перебуває під домашнім арештом. Через кілька місяців після звільнення влада вилучила його особистий комп’ютер, щоб отримати контакти і конфіденційні дані Ху Цзя. Переслідування на Тибеті стали повсякденними для сучасного Китаю, проте останнім часом влада стала вдаватися до рейдів на монастирі, під час яких з кімнат тибетських ченців вилучаються комп’ютери, DVD-диски, документи і фотографії. Один з таких рейдів пройшов у вересні в монастирі Зілкар, куди сили безпеки пригнали 60 одиниць бронетехніки.
На друге місце в рейтингу ворогів інтернету потрапив Іран, де в даний час в ув’язненні перебувають 26 журналістів та 20 мережевих активістів. Тегеран «вивів онлайн-стеження на новий рівень, розробивши свій власний національний інтернет, або «халяльний» інтернет», констатують автори доповіді.
«Все минуле десятиліття державні ЗМІ періодично говорили про, мабуть, божевільну ідею створення «нашого власного інтернету», і він нарешті почав набувати своїх форм», – йдеться в дослідженні. Іранський режим створює «паралельний інтернет» з високою швидкістю підключення, але при цьому повністю підконтрольний і підцензурний. Всі ресурси в мережі повинні бути розташовані на іранських національних серверах, а додатки для доступу до електронної пошти та соціальних мереж повинні бути розроблені під контролем уряду – так само як і алгоритми роботи пошукових машин. Уряд має намір фізично забезпечити конкурентні переваги «халяльного» інтернету: Тегеран має намір ще більше знизити швидкість підключення до зовнішнього інтернету (зараз вона вже обмежена порогом 128 кілобайт на секунду). Таким чином, для іранських користувачів простішим і комфортнішим буде мережевий серфінг в «халяльному» інтернеті.
Подібний проект зі створення національного інтернету ще в 1999 році почали реалізовувати в Сирії. У розпорядження «Репортерів без кордонів» потрапив конфіденційний документ, де вказані технічні параметри внутрішньої мережі: серед іншого в «сирійському інтернеті» мають бути передбачені можливості для моніторингу листування через електронну пошту та чати, а також для збереження історії переглянутих сторінок. Правда, в технічній документації йдеться про те, що система повинна дозволяти одночасне стеження лише за 60 користувачами.
Окрім Китаю, Ірану і Сирії, відомих своїм жорстким ставленням до кіберактивності громадян, до п’ятірки найбільш репресивних по відношенню до інтернет-користувачів режимів потрапили Бахрейн та В’єтнам.
Бахрейн був включений в рейтинг ще в 2012 році, після того як королівство ухвалило рішення посилити стеження за підданими в мережі. Посилення режиму відбувалося на тлі «арабської весни» та загального загострення ситуації в Близькосхідному регіоні.
Влада використовує фільтрацію інтернет-контенту, роблячи неможливим доступ широкого кола користувачів до частини ресурсів. Під заборону потрапили як сторінки з порнографічними матеріалами, так і політичні, і релігійні думки, що не збігаються з офіційною позицією Бахрейну. Контент, що стосується королівської родини, уряду і шиїтської спільноти в країні, жорстко регулюється владою.
В’єтнам потрапив в список репресивних режимів, зіткнувшись з «дилемою, спільною для авторитарних систем», пояснюють автори доповіді. Бажання бурхливого економічного зростання входить у конфлікт зі страхом політичної нестабільності, яка зростає через розвиток кіберактивності. Відомі мережеві дисиденти живуть під постійним контролем влади (він включає зовнішнє спостереження і періодичні допити співробітниками органів правопорядку). Ті ж активісти, яким наразі вдалося зберегти свою анонімність, регулярно піддаються фішинговим атакам і цифровому шпигунству.
Один з в’єтнамських інтернет-активістів, що відсидів тюремний термін за свою діяльність і побажав зберегти анонімність, сказав «Репортерам без кордонів», що після затримання співробітники спецслужб показали йому роздруківки його статей, підписаних вигаданим ім’ям, електронні листи і розшифровки телефонних переговорів. Його випадок не є поодиноким, підкреслюють автори доповіді.
В’єтнамська кіберполіція використовує всі можливі методи тиску на активістів, включаючи програму для відновлення пароля Man In The Middle, а також хакерські атаки і прослуховування мобільних телефонів.
Технологічна складова відіграє надзвичайно важливу роль при стеженні за активістами і тиску на мережевих дисидентів. Саме тому у своїй останній доповіді «Репортери без кордонів» перерахували не тільки п’ять країн – ворогів інтернету, але і п’ять корпорацій – ворогів інтернету, які продають репресивним режимам технології для обмеження свободи інформації. У список таких компаній потрапили Gamma, Trovicor, Hacking Team, Amesys і Blue Coat.
Технології компанії Trovicor забезпечили владі Бахрейну можливість відстежувати і перехоплювати новини, а також заарештовувати їх авторів. У Сирії продукти Deep Packet Inspection, розроблені фірмою Blue Coat, зробили можливим стеження за дисидентами і мережевими активістами по всій країні, які після арештів піддавалися тортурам. Секретна поліція убитого лівійського лідера Муамара Каддафі використовувала продукти компанії Amesys. Шкідливі програми, розроблені Hacking Team і Gamma, використовувалися відразу в декількох країнах світу для того, щоб влада могла роздобути паролі від особистих акаунтів, що належать журналістам і дисидентам.
Як раніше писала «Газета.Ru», низка країн світу, серед яких, зокрема, Росія, Китай і Сирія, вже давно та активно лобіюють введення єдиних правил регулювання мережі і на наднаціональному рівні.
Ольга Кузьменкова