Росія в списку теж є – щоправда, для неї ризики не такі відчутні, як для інших країн.

<!– –>

Найбільше через зниження цін на нафту ризикують ті країни, до бюджетів яких закладені висока вартість “чорного золота” і у яких є дефіцит бюджету. Зокрема серед таких країн Бахрейн, Ангола, Венесуела і Еквадор, йдеться в огляді міжнародного рейтингового агентства Fitch.

Низькі ціни на нафту вплинуть на стан бюджету та платіжного балансу більшості країн, що в свою чергу вплине на їх суверенні кредитні показники.

Нема чого хвилюватися через здешевлення нафти Кувейту, Абу-Дабі та Норвегії. У цих країнах виробництво нафти на душу населення більше, тому їм не доводиться направляти великі обсяги нафтової виручки на потреби населення, враховуючи закладені в бюджеті невисокі ціни на нафту. Крім того, в цих країнах за останні роки були створені профіцити бюджету і платіжного балансу, що також знижує вплив дешевої нафти на кредитні ризики даної категорії країн.

У третю категорію Fitch виділяє країни, для яких дешева нафта створює ризики скорочення бюджетних профіцитів і профіцитів платіжного балансу аж до дефіциту бюджетів цих країн в 2015 році.

Сюди відносяться Саудівська Аравія і Росія – збереження нафтових котирувань на низькому рівні в 2015 році може зчинити певний тиск на рейтинги цих країн, відзначають в Fitch.

У статті Збіг обставин чи кінець нафтової ери? в ZN.UA експерти писали, що цілком імовірним сценарієм може бути зниження цін на нафту до рівня 30-50 дол./бар., і навіть нижче – до 10 дол./бар., оскільки собівартість видобутку нафти в Саудівській Аравії, найбільшому експортером нафти на світовому ринку, не перевищує 2 дол./бар. Такий розвиток подій загрожує Росії настільки істотним скороченням експортних доходів, що вона буде змушена або поступитися Заходу (в тому числі по Україні) в обмін на відновлення колишніх цін і скасування економічних санкцій; або піти на окупацію Донецької, Луганської, частково Запорізької та Херсонської областей (щоб отримати можливість постачання Криму наземним транспортом), після чого посилити податковий тиск всередині країни та різко скоротити бюджетні витрати.